До Міністерства юстиції України звернулася група фахівців з пропозицією щодо внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України

В-№1

До Міністерства юстиції України звернулася група фахівців з пропозицією щодо внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України.

В цей же час Міністерству юстиції України повідомили про те, що наказом Державної митної служби України затверджено Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів, а Ухвалою Правління Національного банку України внесені зміни до Інструкції «Про відкриття банками рахунків в національній іноземній валюті». Ці документи направлені до відповідних органів і установ для виконання.

Одне обласне управління юстиції просить Міністерство юстиції України вирішити питання про утворення в області горрайонного суду.

Дайте правову оцінку наведених ситуацій, виходячи з повноважень Міністерства юстиції України і обласного управління юстиції відносно поставленого їм питання.
Для решения данной задачи не обходимо проанализировать нормы Положення о Министерстве юстиции Украины, утвержденного постановленим Кабинета Министров Украины № 1577 от 14. ноября 2006 года, а также нормы Положення о Главном управлении юстиции Министерства юстиции Украины в Автономной Республике Крым, главных управлениях юстиции в областях, городах Києве и Севастополе, утвержденные приказом Министерства юстиции Украины № 47/5 от 14 февраля 2007 года.

Министерство юстиции Украины – это центральный орган исполнительной власти, деятельность которого направляется и координируется Кабинетом Министров Украины. Министерство юстиции Украины является ведущим органом в системе центральных органов исполнительной власти, обеспечивающих реализацию государственной правовой политики.

Министерство юстиции Украины наделено следующими полномочиями: подготовка предложений о проведении в Украине правовой реформы; подготовка вместе с соответствующими министерствами, другими центральными органами исполнительной власти, научными учреждениями проектов концепций направлений развития законодательства и их научное обоснование с учетом мирового опыта; разработка по поручению Президента Украины, Кабинета Министров Украины, а также по собственной инициативе проектов законов и других нормативно-правовых актов; осуществление правовой экспертизы (подготовка заключений) о соответствии Конституции Украины, законам Украины, основным положениям законодательства Европейского Союза, требованиям нормопроектной техники проектов законов, других актов законодательства, которые подаются на рассмотрение Верховной Рады Украины, Президента Украины, Кабинета Министров Украины, а также нормативно-правовых актов Верховного Совета Автономной Республики Крым; подготовка замечаний и предложений к принятым Верховной Радой Украины законам Украины при подготовке их на подпись Президенту Украины; разработка и подача Президенту Украины и кабинету Украины и Кабинету Украины предложений об устранении противоречий между актами законодательства и восполнение пробелов в нем; организация исполнения в пределах своих полномочий актов законодательства и осуществление контроля за их реализаций; осуществление государственной регистрации нормативных актов министерств и других центральных органов исполнительной власти, органов хозяйственного управления и контроля, которые затрагивают права, свободы и законные интересы граждан либо имеют межведомственный характер, ведение реестра таких актов; обеспечение функционирования единой системы правовой информатизации, официальное издание сборников законодательства и кодексов Украины, издание информационного бюллетеня «Офіційний вісник України», участие в издании журналов и газет общеправового характера; внесение Президенту Украины предложения по вопросам сети местных судов и количества судей в них; осуществление в установленном законодательством порядке мероприятий по организационному и материально-техническому обеспечению деятельности судов общей юрисдикции (кроме Верховного Суда Украины и хозяйственных судов) и социальной защиты работников судов, а также осуществление других полномочий, установленных законодвательством Украины.

Таким образом, предложения о внесении изменений и дополнений в Гражданский кодекс Украины правомерно были предоставлены в Министерство юстиции Украины, так как к его компетенции отнесено осуществление правовой экспертизы и подготовка заключений о соответствии Конституции Украины, законам Украины, основным предложениям законодательства Европейского Союза, требованиям нормопроектной техники проектов законов (в том числе и о внесении изменений в Гражданский кодекс Украины). Правомерным также является направление в Министерство юстиции Украины подзаконных актов Государственной таможенной службы Украины отнесено осуществление государственной регистрации нормативных актов министерств и других центральных органов исполнительной власти, органов хозяйственного уцправления и контроля, которые затрагивают права, свободы и законные интересы граждан либо имеют межведомственный характер, ведение реестра таких актов. К полномочиям Министерства юстиции Украины также отнесено внесение Премьер-министру Украины предложений по вопросам создания и ликвидации судов общей юрисдикции, согласованных с Председателем Верховного Суда Украины или председателем соответствующего высшего специализированного суда, для представления Президенту Украины (пункт 9 Положения). То есть Министерство юстиции Украины вправе направить Премьер-министру Украины предложение о создании в области межрайонного суда.

Что касается полномочий областного управления юстиции направлять в Министерство юстиции Украины представления о создании в области межрайонного суда, то в соответствии с пунктом 3 Положения о Главном управлении юстиции Министерства юстиции Украины в Автономной республики Крым, главных управлениях юстиции в областях, городах Киеве, Севастополе, областные управления юстиции принимают участие в обеспечении реализации государственной правовой политики, содействии развитию системы предоставления правовой помощи. Одним из направлений такой деятельности является усовершенствование системы судов. Следовательно, можно сделать вывод по последнему вопросу о том, что областное управление юстиции может направлять в Минисчтерство юстиции Украины представление о создании в области межрай оного судаю.

В-№2

В провадженні старшого слідчого відділення міського відділу УМВС України в області знаходиться кримінальна справа за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання посадовою особою службовим становищем (ст. 191 КК України).

По цій справі прокурором дана вказівка слідчому про кваліфікацію дій Ц. за ч. 2 ст. 191 КК України, а не за ч. 3 ст.191 КК. Слідчий не згоден з такою кваліфікацією.

Старший слідчий направив начальникові міськвідділу УМВС України в області з відповідними процесуальними документами доручення про проведення обшуку за місцем мешкання обвинуваченої Ц. Але начальник міськвідділу, посилаючись на недоцільність цього обшуку, відмовився виконувати доручення старшого слідчого.

Керуючись КПК України, старший слідчий у встановленому порядку виніс постанову про усунення обвинуваченої Ц. з посади. Вона була надіслана для виконання за місцем роботи Ц. Керівник підприємства відмовився усунути Ц. з посади. Мотивував свою відмову тим, що для нього обов’язковими є тільки накази вищестоящої організації та рішення суду.

Визначте правомірність дій начальника міськвідділу, керівника підприємства та дій слідчого в описаних ситуаціях.
Начиная рассматривать данную задачу подчеркнем, что «при производстве предварительного следствия все решения о направлении следствия и о производстве следственных действий следователь принимает самостоятельно, за исключением случаев, когда законом предусмотрено получение согласия суда (судьи) или прокурора, и несет полную ответственность за их законное и своевременное проведение». (ст. 114 ч.1 УПК)

В нашей задаче следователь получил указания от прокурора изменить квалификацию обвинения, при этом он не согласен с прокурором. А согласно ч.2 ст. 114 Уголовно-процессуального кодекса (УПК) в случае несогласия следователя с указаниями прокурора о квалификации преступления, он «вправе представить дело вышестоящему прокурору с письменным изложением своих возражений. В этом случае прокурор или отменяет указания нижестоящего прокурора, или поручает производство следствия по этому делу другому следователю».

Старшему следователю нужны дополнительные факты по делу и в соответствии со своими полномочиями (ч.3 ст. 114 УПК «Следователь по расследуемым им делам вправе давать органам дознания поручения и указания о производстве розыскных и следственных действий и требовать от органов дознания помощи при проведении отдельных следственных действий. Такие поручения и указания следователя являются для органов дознания обязательными») он направляет начальнику горотдела УМВД Украины в поручение о проведении обыска. Отказ начальника горотдела от выполнения поручения, ссылаясь на нецелесообразность обыска, является неправомерным. Право давать указания о производстве отдельных следственных действий следователем принадлежит начальнику следственного отдела (ч. 2 ст. 1141 УПК Украины)

Далее следователь в установленном порядке вынес постановление об отстранении обвиняемого Ц. с должности. Данное действие является его обязанностью, т.к. следую ст. 147 УПК, «В случае привлечения должностного лица к уголовной ответственности за должностное преступление, а так же если это лицо привлекается к ответственности за другое преступление и может негативно влиять на ход досудебного или судебного следствия, следователь обязан отстранить его от должности, о чем выносит мотивированное постановление.

Отстранение от должности производится с санкции прокурора или его заместителя. Копия постановления направляется для исполнения по месту работы (службы) обвиняемого».

Исключения от вышеизложенного порядка отстранения от должности в связи с привлечением к уголовной ответственности относятся

- к лицам, назначаемым Президентом Украины (решается Президентом Украины на основании мотивированного постановления Генерального прокурора Украины);

- судье (осуществляется Высшей квалификационной комиссией судей Украины на основании мотивированного постановления Генерального прокурора Украины).

Другие случаи не предусмотрены. Таким образом, можно рассматривать действия руководителя предприятия как неправомерные, т.к. он обязан отстранить Ц. с должности.

Выводы: Старший следователь действовал в рамках своих полномочий, согласно упомянутых в тексте статей уголовно-процессуального кодекса.

А начальник горотдела УМВД Украины в области и руководитель предприятия своими действиями нарушали порядок следствия, предусмотренный УПК Украины.

В-№3

До обласного управління юстиції звернулося з листом керівництво місцевої Соціал-демократичної партії України з проханням рекомендувати на посаду судді місцевого суду. В листі було вказано, що гр-ну П. 30 років, має вищу юридичну освіту, 5 років працює начальником юридичного відділу підприємства, займається суспільно-політичною діяльністю, є членом СДПУ. По своїх ділових і моральних якостях може посідати посаду судді.

До Вищої ради юстиції України надійшла заява від юрисконсульта Ж. державного підприємства з проханням рекомендувати його на посаду судді. Про себе він повідомив, що йому 25 років, має диплом про вищу юридичну освіту, працює за юридичною спеціальністю 3 роки, не належить до політичних партій, володіє українською та російської мовами.

Визначте правомірність звернення гр-на П. і юрисконсульта Ж. до управління юстиції і Вищої ради юстиції; за яких умов вони можуть бути призначені (рекомендовані) на посаду судді; ким і в якому порядку це може бути зроблено?

Правомерность обращения гражданина П. в Областное Управление Юстиций не является правильным, так как Областное Управления Юстиций исходя из Положения о Главном управлении юстиций Министерства юстиции Украины в Автономной республике Крым, областных, Киевском и Севастопольском городских управлениях юстиций не занимается рассмотрением заявлений на должность судьи. Правомерность обращения юрисконсульта Ж. в Высшую раду юстиций, является законным и правильным в соответствии с Законом Украины "О высшей раде юстиций" (ст. 3 Полномочия).

 В соответствии с Законом Украины "О судоустройстве и статусе судей" (раз. 4 ст. 64):

1. На должность судьи может быть рекомендован гражданин Украина не моложе двадцати пяти лет, имеющий высшее юридическое образование и стаж работы в отрасли права не менее трех лет, проживающий в Украине не менее десяти лет и владеющий государственным языком.

2. Не могут быть рекомендованы на должность судьи граждане:
1) признанные судом ограниченно дееспособными или недееспособными;
2) имеющие хронические психические или другие заболевания, препятствуют выполнению обязанностей судьи;
3) имеющие не снятую или не погашенную судимость.
     3. Дополнительные требования к кандидатам на должность судьи в судах высшего уровня устанавливаются настоящим Законом.
     4. Для целей настоящей статьи считается:
1) высшим юридическим образованием - высшее юридическое образование, полученное в Украина по образовательно-квалификационному уровню специалиста или магистра, а также высшее юридическое образование по соответствующему образовательно-квалификационному уровню, полученное в иностранных государствах и признана в Украине в установленном законом порядке;
2) стажем работы в области права - стаж работы человека за специальности после получения ею высшего юридического образования по образовательно-квалификационным уровнем не ниже специалиста.

Таким образом, из двух предложенных кандидатов на должность судьи может быть рекомендован юрисконсульт Ж., так как он соответствует всем требованиям к кандидатам на должность судьи.

Порядок назначения на должность судьи впервые определяется Законом Украины "О судоустройстве и статусе судей" (раз. 4 ст. 66).

Назначение на должность судьи осуществляется Президентом Украина на основании представления Высшего совета юстиции в течение тридцати дней со дня получения такого представления (раз. 4 ст. 72. ЗУ "О судоустройстве и статусе судей").

В-№4

Сесія однієї обласної Ради визнала економічно необгрунтованою постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження методики оцінки вартості майна під час приватизації». У з в'язку з цим було прийняте рішення про звернення до Конституційного Суду України з проханням визнати Постанову і Методику недійсними. Одночасно щодо цієї Постанови до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 50-ти народних депутатів України такого ж змісту.

Одночасно з цим до Конституційного Суду України надійшла заява від гр-ки З. з проханням відмінити всі судові рішення щодо розподілу майна з її чоловіком, тому що розподіл здійснено без урахування інтересів неповнолітньою дитини.

Визначте можливість розгляду зазначених звернень Конституційним Судом України.
Перша частина задачі.

Згідно п.1 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. А не економічної обґрунтованості чи недоцільності законів та правових актів. Хоча сама процедура звернення в частині кількості депутатів вірна (не менше сорока п’яти народних депутатів України (ст.150 КУ)) але в поданні до Конституційного Суду повинні міститись конкретні пункти, які суперечать Основному Закону країни або наведені статті, які потребують офіційного роз’яснення.
Друга частина задачі.

Треба згадати, що Конституційний Суд не включається у систему судів загальної юрисдикції, тобто судів, які розглядають цивільні, господарські, адміністративні, сімейні, житлові, трудові спори. Конституційний Суд не є судом, який можне відмінити судове рішення загальної юрисдикції. Такі дії не входять до складу повноважень Конституційного Суду України, згідно ст. 13,14 Закону України «Про Конституційний Суд України». Фізичні та юридичні особи мають змогу звернутися до КСУ виключно з питань офіційного тлумачення Конституції України та Законів України.
В-№5

Гр-н В. подав до сільської Ради заповіт і копію свідоцтва про смерть свого батька. Заповіт посвідчений капітаном морського судна під час плавання на ньому. У заповіті сказано про те, що батько заповів синові розташовану на території цієї Ради дачу.

Гр-н В. просить прийняти заходи щодо охорони спадкового майна на час, доки він не вступить у спадщину.

Голова сільської Ради в задоволенні прохання відмовив на тій підставі, що сільська Рада не має права виконувати дії, про які просить гр-н В.

Крім того, головою сільської Ради було висловлено сумнів стосовно законності оформлення заповіту капітаном.

Визначте правомірність звернення гр-на В. і позиції голови сільської Ради.

Згідно з статтею 40 (Заповіти доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених), 2 розділу (Повноваження по вчиненню нотаріальних дій), закону України про нотаріат, до нотаріально посвідчених документів прирівнюються заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден. Звідси випливає , що заповіт оглянутий капітаном дійсний, що ж стосується охорони спадкового майна, то відповідно до статті 36 (Нотаріальні дії , що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів), того ж розділу, випливає , що в населених пунктах, де нема державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутат в вчиняють такі нотаріальні дії ,  які "вживають заходів до охорони спадкового майна".

Виходячи з перерахованого вище можна сказати, що звернення громадянина В. Цілком повноправно, що ж стосу ться голови сільсько ради, то в н не ма жодного права відмовляти громадянину В. у його проханнях.

В-№ 10.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини міста, розглянувши матеріали про порушення колективним сільськогосподарським підприємством «Зоря» ветеринарних правил, що спричинило масову загибель корів, порушив за цим фактом кримінальну справу за ст. 251 Кримінального кодексу України. Цю справу він направив для подальшого провадження до слідчого відділення міського відділення УМВС України в області.

Визначте правомірність порушення кримінальної справи вказаною посадовою особою; які органи досудового розслідування мають право це зробити; якщо справа порушена органом дізнання, чи проводиться слідство і яким органом.
Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Вказана посодова особа порушувати кримінальну справу за статьею 251 Кримінального кодексу не могла так як це не входить в її повноваження. Згідно статті 94 Кримінально – процесуального кодексу України, посадова особа як представник влади могла подати заяву до відповідних органів. При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Згідно статті 112 Кримінально – процесуального кодексу України у справі про злочин передбаченою статтею 251 Кримінального кодексу України, досудове слідство проводиться слідчими органів внутрішніх справ . Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.

В-№11

До прокуратури області надійшла скарга від засудженого Т., якій відбуває покарання в одній з установ виконання покарань в області. Він скаржиться, що в установі не дотримуються законодавства про охорону праці, порушуються деякі особисті права. Розгляд скарги було доручено працівникові прокуратури. Але начальник установи виконання покарань (УВП) відмовив перевіряючому в наданні відповідної інформації і документів. Свою відмову він мотивував тим, що перевірки в УВП здійснюються вищестоящими органами, тобто Департаментом з питань виконання покарань.

Визначте, чи належить проведення даної перевірки до повноважень органів прокуратури, а також визначте обґрунтованість от казу начальника УВН.
До прокуратури області надійшла скарга від засудженого Т., який відбуває покарання в одній з установ виконання покарань (далі УВП) в області.

Відповідно до ст. 12 закону України «Про прокуратуру» та ст. 7 закону України «Про звернення громадян», прокуратура зобов’язана прийняти та розглянути звернення громадянина Т.

Згідно ст. 20 закону України «Про звернення громадян» прокуратура області повинна розглянути і вирішити звернення у термін не більше одного місяця, але якщо є обґрунтовані підстави – термін розгляду може бути подовженим. При цьому загальний термін вирішення звернення не може перевищувати сорока п’яти днів. Відповідно до ст. 19 закону України «Про звернення громадян» прокуратура повинна письмово повідомити громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення.

Засуджений Т скаржиться на те, що в установі не дотримуються законодавства про охорону праці, порушуються деякі особисті права. Порушені у скарзі питання відносяться до компетенції прокуратури згідно ст. 121 Конституції України, ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВКУ), ст. 27 закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (далі ЗУ ДКВСУ), ст.ст. 1, 4, 5, 19, 44 закону України «Про прокуратуру».

За умовами задачі працівник прокуратури, на якого було покладено розгляд скарги, вирішив провести перевірку у УВП. Працівник прокуратури має право провести перевірку УВП та вимагати від УВП інформацію та документи згідно ст.ст. 22, 24 КВКУ, ст. 27 ЗУ ДКВСУ, ст.ст. 20,44 закону України «Про прокуратуру».

В-№12.

Адвокат П. виконував обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства в процесі досудового слідства по кримінальній справі. У зв'язку з цим він звернувся до одного Науково-дослідного інституту (НДІ) з проханням порекомендувати фахівця, який дав би висновок з питань, які потребують спеціальних знань за профілем інституту. Директор НДІ відмовив адвокату в його проханні, посилаючись на те, що спеціальну інформацію він може надати тільки на вимогу суду, прокурора або слідчого.

Цей же адвокат розповів своєму братові про сутність даної справи. Дізнавшись про це, обвинувачений поставив перед слідчим питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за розголошування інформації по справі.

Визначте правомірність дій адвоката П. в описаних ситуаціях; чи є підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; яким органом і яким чином вирішується це питання.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру»від 19.12.1992р. зі змінами та доповненями, адвокати мають спеціальні права при здійсненні професійної діяльності.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

• 
  представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
  
• 
  збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;
  
• 
  ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
  
• 
  отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;
  
• 
  застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
  
• 
  доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
  
• 
  бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
  
• 
  виконувати інші дії, передбачені законодавством.
  

Отже, дії директора НДІ, який відмовив адвокату в проханні порекомендувати фахівця, який дав би висновок з питань, які потребують спеціальних знань за профілем інституту, є незаконними. Адвокат згідно ст. 6 ЗУ «Про адвокатуру» має право отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Щодо питання розголошення інформації по справі, то адвокат порушив «Правила адвокатської етики», зокрема, статтю 9, яка регламентує збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта. Адвокат порушив ст. 9 ЗУ «Про адвокатуру», згідно якого адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Також адвокат П. порушив ст. 15 ЗУ «Про адвокатуру» присягу адвоката. яка виявилася в недодержання адвокатом законодавства.

Згідно ст.. 16 ЗУ «Про адвокатуру», для адвоката, який порушив вимоги цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.

Висновок.

Адвокат має право отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, тому дії директора НДІ, який відмовив адвокату в одержанні таких висновків, є незаконними.

Дії адвоката з розголошення адвокатської таємниці є незаконними і адвокат П. може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

В- №13.

В перебігу розслідування кримінальної справи обвинувачений у крадіжці гр-н С. категорично відмовився давати показання (свідчити) по суті пред'явленого звинувачення. Слідчий заявив гр-ну С., що той поступає неправильно, оскільки утрачує можливість довести свою невинуватість і здійснити право на захист.

Визначте обгрунтованість позицій слідчого і обвинуваченого, керуючись необхідними принципами судочинства, зміст яких розкрийте.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод [9] встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом. Аналогічно сформульовано норму ч.1 ст.62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч.2 ст.62 Конституції України).

Отже, принцип презумпції невинуватості є фундаментальною гарантією кримінального процесу, яка убезпечує особу від несправедливого покарання, тобто від покарання без доведеності у встановленому порядку вини особи у вчиненні кримінально караного діяння, від покарання на підставі зібраних незаконним шляхом доказів тощо.

Тобто в випадку, викладеному в фабулі, громадянин С. не мав доводити свою невинуватість.

Стаття 22 Кримінально-процесуального кодексу України [10], яка має своєю метою встановлення засад всебічного, повного і об'єктивне дослідження обставин справи, в своїй другій частині містить норму про те, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Так, позиція слідчого в даному випадку не є обґрунтованою та суперечить вищевикладеному принципу судочинства.

Згідно з ч.2 ст.43 Кримінально-процесуального кодексу України обвинувачений має право давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ч.1 ст.63 Конституції України).

Таким чином, обвинувачений громадянин С. реалізував своє право, передбачене нормами Конституції України, тобто його позиція є обґрунтованою.


В-№ 14.

Слідчим порушено кримінальну справу за фактом замаху на вбивство (злочин є тяжким). У встановлений законом 2-х місячний термін слідчий не встиг провести всі необхідні слідчі дії.

Крім цього, прокурор при здійсненні надзору дал вказівку кваліфікувати дії за іншою статтею Кримінального кодексу України, але слідчий з цим не згоден.

Не дивлячись на це, посилаючись на процесуальну самостійність, слідчий вирішив закінчити досудове слідство і направити матеріали кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком.

Визначте, чи правильно поступив слідчий в указаних ситуаціях, якщо ні, то яким чином він повинен діяти.
Ст. 120 Кримінально-процесуального Кодексу України встановлює строки досудового слідства. Досудове   слідство   у  кримінальних  справах  повинно  бути закінчено  протягом  двох  місяців.  Цей строк   може   бути   продовжено   районним,  міським  прокурором, військовим  прокурором  армії ,  флотилії ,  з'єднання, гарнізону та прирівняним  до  них  прокурором  у  разі   неможливості   закінчити розслідування  до трьох місяців.

Згідно з  ст.  30 "Нагляд за додержанням закон в органами, як проводять оперативно-розшукову діяльність,  дізнання   досудове слідство"  Закону України "Про прокуратуру" прокурор вживає   заходів  до  того,  щоб  органи  дізнання  попереднього слідства:

1) додержували   передбаченого   законом  порядку  порушення кримінальних  справ,  розслідування  діянь,  що  містять    ознаки злочину, проведення  оперативно-розшукових  заходів,  застосування технічних   засобів,  припинення  та  закриття  справ,  а    також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні   злочинів  неухильно  виконували  вимоги закону про всебічне, повне об'єктивне дослідження всіх  обставин
справи, з'ясовували обставини,  як   викривають  чи  виправдовують обвинуваченого,  а  також    пом'якшують        обтяжують    його відповідальність;

3)  виявляли  причини  вчинення злочин в умови, що сприяють
цьому, вживали заходів до їх усунення.

Повноваження слі чого встановлені в ст. 114 Кримінально-процесуального Кодексу.     При   провадженні    досудового   слідства   всі   рішення  про спрямування слідства про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно,   за   винятком  випадків,  коли  законом  передбачено одержання  згоди  від  суду  (суддів )  або  прокурора, несе повну відповідальність за їх законне своєчасне проведення.

В разі    незгоди   слідчого   зі   вказівками   прокурора  про притягнення як обвинуваченого,  про кваліфікацію злочину    обсяг обвинувачення,  про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про  закриття  справи  слідчий  вправі   подати  справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.  В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі нишому слідчому.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами  дізнання  досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції (ст.227 КП К):

вимагає   від  органів  дізнання досудового слідства для перевірки   кримінальні    справи,  документи,  матеріали  та  інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства встановлення  осіб, як вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз  на  місяць виконання вимог закону про приймання, ре страцію вирішення  заяв  та  повідомлень про вчинені або ті , що готуються, злочини;

да   письмові   вказівки  про  розслідування злочинів,  про обрання,  зміну або скасування  запобіжного  заходу,  кваліфікацію злочину,  проведення  окремих  слідчих  дій  та  розшук осіб,  які вчинили злочини, у тому числі щодо видач іособи (екстрадиції )

бере участь у провадженн дізнання досудового слідства в  необхідних  випадках  особисто  провадить окрем і слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі ;

продовжує   строк  розслідування  у  випадках    порядку, встановлених цим Кодексом;

усуває   особу,  яка провадить дізнання,  або слідчого від дальшого  ведення  дізнання  або  досудового  слідства,  якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

Вказівки  прокурора  органам дізнання досудового слідства у зв'язку  з  порушенням    розслідуванням ними кримінальних справ, дані   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом, для цих органів є обов'язковими.

Керуючись вищевикладеним, можна сказати, що слідчий допустився помилок. По-перше, слідчий порушив строк досудового слідства - він не повинен був закінчувати слідство, якщо не встиг провести всі необхідн слідчі дії .

По-друге, слідчий у разі незгоди з вказівками прокурора  про кваліфікацію злочину  повинен  подати  справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом свїох заперечень.  В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

По-третє , слідчий не мав сам закінчувати досудове слідство та передавати справу до суду. Кримінальні справи направляє до суду прокурор.